(вступ)
1.Я піду в далекі гори на широкі полонини,
І попрошу вітру зворів а би він не спав до днини,
Щоб летів на вільних крилах на кучери і діброви,
І дізнавсь, де моя мила, карі очі, чорні брови.
R:Мила моя, люба моя світе ясен цвіт,
Я несу в очах для тебе весь блакитний світ,
Я несу любов зажуру, мрію молоду,
І сади цвітуть для тебе як до тебе йду.
(програш)
2.А як вітер з полонини полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину – чорні брови, карі очі,
Перейду я бистрі ріки і бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.
R:той-же;
(програш)
| Лидия Видаш - Я піду в далекі гори
Я піду в далекі гори
Я піду в далекі гори
у вечірнюю годину
і попрошу вітра зворів
щоб не спав, не спав до днини,
щоб летів на вільних крилах
у широкі полонини
і приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині.
Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу в вустах цілунки,
радісні пісні.
А в руках несу я ласку
й квіти весняні.
Не ховайся сивий вітре,
бо знайду тебе я всюди,
білі квіти, ніжні квіти
все одно моїми будуть.
Перейду я бистрі ріки
і піднімусь аж за хмари,
в твое царство, де смереки
під зірками льють корали.
Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу в вустах цілунки,
радісні пісні.
А в руках несу я ласку
й квіти весняні.
Транскрипцию добавил(а): pppshopm
|
Новичок