Вы здесь: Минусовки / Отечественные / Г / Гнатюк Дмитрий / Ніч яка місячна 17

Каталог минусовок
Минусовка - музыкальная композиция (фонограмма), в которой отсутствует какая-либо партия (вокальная, инструментальная).
Минусовки песен в удобном каталоге для вас!

🔍 Поиск в каталоге
🙏 Просьбы/Заказы
✅ Мои минусовки.
➕ Добавить минусовку!
✔️ Мои закладки.
👍 Мои оценки

С Днём Победы!

...Подвиг героя солдата бессмертен,

Всегда будем помнить о том:

Как пуля настигла, и вспыхнуло сердце,

Вечным священным огнём.

Да, они знали, за что погибают,

Победа их славы венец.

Так пусть же сияет, горит и сияет

Вечный огонь их сердец...

Минусовка «Гнатюк Дмитрий – Ніч яка місячна 17».

Исполнитель	Гнатюк Дмитрий
Название	Ніч яка місячна 17 Найти похожие треки
Свойства файла	05:56, 6,79 Мб. Частота записи: 44 kHz. Битрейт: 160 kbps.
Тип записи	мастер
Дата добавления	25 Января 2018 г.
Тематика песни, теги	Природа О женщине Любимой
Примечание

Видео	Гнатюк Дмитрий – Ніч яка місячна
	голосов
	Скачать минусовку «Гнатюк Дмитрий – Ніч яка місячна 17». Доступно только зарегистированным пользователям. Зарегистрироваться?!
Сказали "Cпасибо" (10) :

Текст песни «Гнатюк Дмитрий – Ніч яка місячна»

Ніч яка місячна, ясная, зоряна, Видно, хоч голки збирай, Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядемо вкупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею Стелеться в полі туман. Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить; Ген на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить. Небо глибоке засіяне зорями, Що то за божа краса! Зірки миготять ген попід тополями Так одбиває роса роса. Програ ш----------- Ти не лякайся, що босії ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло — ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар. ------------------------------------------ Ти не лякайся, що можуть пiдслухати Тиху розмову твою: Нiчка поклала всiх, соном окутала, — Анi шелесне в гаю. Сплять вороги твої, знудженi працею, — Нас не сполоха їх смiх. Чи ж нам, окраденим долею нашею, Й хвиля кохання — за грiх?